Шкіряне взуття, позачасовий і класичний аксесуар. Він розвивався протягом століть, випереджаючи модні тенденції та ставши невіддільною частиною повсякденного життя. Брендові туфлі, кросівки та черевики, мешти жіночі, кеди шкіряні чоловічі чи дитячі — це еволюція та історія шкіряного взуття, захоплива розповідь про майстерність, інновації та культурне значення.
Взуття — ознака влади й статусу
Найстаріший відомий шкіряний черевик був розкопаний археологами у вірменській печері у 2010 році. Артефакту, не багато не мало, 5500 років. Він виготовлений із цілого шматка коров’ячої шкіри та мав підкладку з трави.Наступними після «вірменського капця» в аннали шкіряного взуття потрапили сандалі. Саме вони вважаються першими зразками, спеціально розробленими й пошитими, для того, щоб носити на ногах. Не даремно ж взуттєвий швець був вельми шановним майстром у Римській імперії. Сандалі для цивільних у Римі зазвичай були унісекс і виготовлялися з пробковою підошвою та шкіряними ремінцями. Легіонери, римські солдати, мали міцніші версії з більш надійними підошвами. Саме за часів Римської імперії почали з’являтися різні стилі взуття. Вони були ознакою неабиякої влади та статусу.
У середні віки, приблизно з п’ятого століття, був розроблений метод «вивернутого черевика». Як зрозуміло з назви, взуття зшивали, а потім вивертали, тож шви були з внутрішньої сторони. Це робило середньовічне взуття більш стильними й, що більш важливо для того часу, воно стало «витривалішим», тобто більш водо- та брудонепроникними. Додавання зав’язок та клапанів забезпечило кращу посадку на нозі та додало більше декоративних елементів.
Шкіряне взуття — символ стилю
Певний час у Європі домінував саме метод виробництва «вивернутих черевиків», аж поки не з’явився новий метод — рантового ранда. Його суть у тому, що верх черевика, підошва та устілка були зшиті разом, покращуючи, як міцність, так і водонепроникність.
А ви знали, що до ХІХ століття не було різниці між лівим і правим черевиком, але коли викрійки та шиття стали точнішими, взуття стало краще підганятись до ноги, то диференціація стала необхідною і вона з’явилась.
А коли в 1846 році було винайдено швейну машину процес виробництва став індустріалізованим. Хоча заради справедливості, більша частина роботи, розрізання та формування, майстри продовжували виконуватися вручну.
У 1910 році був розроблений процес виготовлення взуття без швів. Це призвело до масового виробництва, оскільки підошви, які завжди копітко пришивали вручну, тепер можна було приклеїти машиною. Найкращі взуттєві майстри, від поважних компаній в Англії, США та Італії, усе ще пишаються тим, що виготовляють взуття переважно ручної роботи. А загалом за 5,5 тисяч років на планеті багато що змінилось. Наприклад, взуттєва промисловість виробляє на рік 14 мільярдів пар шкіряного взуття.
У XXI столітті таке взуття продовжує залишатися символом стилю та вишуканості. Так само продовжують працювати магазини INTERTOP у Запоріжжі, де можна знайти черевики на будь-який смак.