У Бердянську протягом п’ятнадцяти років проходив світовий фестиваль, де обирали найкращі з кращих робіт у сфері кіномистецтва. Однак внаслідок російської інтервенції на нашу суверенну державу, захід який переважно складався з гостей, так званого “братського народу” — був призупинений. Більше про цікаву історію українського “Канного кінофестивалю” у Бердянську та яка доля його спіткала після 2014 року — читайте далі на zaporizhski.info.
Яким раніше був кінофестиваль?
Вперше кіномитці з усього світу зібралися в українському Бердянську у далекому 1998 році та в останнє захід прогримів у 2013 році. Все через відкриту російську агресію: інтервенція на півострів Крим та розв’язання війни на Донбасі. А, оскільки кістяком фестивалю кіно крім українців, ще були представники акторського складу росії та білорусі – організатори прийняли рішення зупинити розмиття культурних кордонів. Що стосується часів експансії росії в українській кіноіндустрії, то, наприклад, під час крайнього заходу — “Бригантина-2013” — тріумфував росіянин, зі стрічкою “Сибір. Монамур”.
Шістнадцятий міжнародний кінофестиваль ще запам’ятався понад 100 повнометражних і короткометражних стрічок з дванадцяти країн світу. Також тоді низку перемог здобули українські кіномитці. Зокрема, у номінаціях: “Найкраща жіноча роль другого плану” — виграла Валентина Пугачова за роль Маріанни у стрічці “Історія графомана”; “За найкращий серіал” — режисер Сергії Акшеназі (“Любов за любов”); “За найкращу режисуру” — Олег Туранський (“Лекції для домогосподарок”); “За найкраще виконання жіночої ролі” — Йоанна Моро (серіал “Анна Герман”); “Найкращий сценарій” — Євген Шишкін (“А життя триває”).
Подальша доля кінофестивалю
Влітку 2015 року вже в період російсько-української війни, світовий кінофестиваль “Бригантина”, за підтримки Державного агентства України у сфері кіно, вирішив створити дитячий відповідний захід під назвою “Золотий ключик”. Чиновники у департаменті культури мали на меті розвиток кіномистецтва серед молодого покоління, майбутнього нашої країни, популяризуючи національний кінопродукт. Головними творцями того дійства стали українські діти, які знімалися в аматорських короткометражних стрічках.
Водночас на початку нового 2021 року у Запоріжжі відбулась пресконференція українських митців у сфері кінематографа, які розповідали про план відродження кінофестивалю у Бердянську.
Двигунами цих намірів став генеральний директор (майбутнього дійства) Олександр Махотін та легендарна народна артистка — Ольга Сумська. Остання відзначала тоді в інтерв’ю засобам масової інформації, що “Бригантина” була дуже важливою в житті української кіноіндустрії та плацдармом для комунікації із закордонним кінопростором.
Ентузіасти планували вже влітку 2021 року відновити фестиваль у Запорізькому театрі імені Магара, а потім переїхати до Бердянська, звідки відбувся роз’їзд творчих груп по регіону.
Також генеральний директор Міжнародного кінофестивалю “Бригантина” повідомляв, що вони прагнуть створити новий прогресивний формат заходу. Хоч традиції ніхто не скасовував — організатори хотіли знову бачити у Бердянську міжнародних акторів, а також залучити діячів культури з країн близького закордоння. Невідомо про залученість росіян у виродженому кінофестивалі, але представників з білорусії імовірно взимку 2021 році розглядали.
Ще у вищезгаданому періоді, Олександр Махотін заявляв, що: “Ми хочемо виїжджати як і раніше у маленькі районні центри до людей, котрим не доступне живе спілкування з артистами, музикантами, поетами. Українська культура багатогранна, тому хочеться її донести до людей якраз у цей непростий час”.
Ентузіасти загорілися цією ідеєю, попри розгортання світової пандемії коронавірусу — боролися за світле майбутнє української культури аби кіно національного продукту дивилися не лише у нас, а й по всій планеті земля. Проте, всі плани зруйнувало повномасштабне вторгнення росії.
