Вікторія Сімонова із Запоріжжя присвятила життя музиці, брала участь у конкурсах і фестивалях, а після початку повномасштабної війни долучилася до волонтерської діяльності, згодом ставши військовослужбовицею та артисткою оркестру Національної гвардії України. Її творчий шлях демонструє, як мистецтво набуває нового значення в умовах війни та стає способом підтримувати військових і цивільних. Особливе місце в її репертуарі посідають авторські пісні «Мамина сила» та «Козацька кров», у яких звучать теми родини, української ідентичності, незламності й любові до рідного міста. У цій статті на zaporizhski.info розповідаємо про музичну кар’єру Вікторії Сімонової, її шлях від волонтерства до служби в Нацгвардії, творчість під час війни та місію музики, яка допомагає людям зберігати надію.
Творчий шлях Вікторії Сімонової: дитячі конкурси та вокальна кар’єра в Запоріжжі
Вікторія Сімонова з дитинства знала, що хоче співати. Уродженка Запоріжжя вперше почала займатися вокалом у шість років, і невдовзі музика стала для неї не просто захопленням, а справою, якій вона присвячувала дедалі більше часу.
Перші успіхи не змусили на себе чекати. Вікторія брала участь у дитячих конкурсах і фестивалях, здобувала нагороди та поступово заявляла про себе як про талановиту юну виконавицю. Серед відзнак, які вона отримала в ранні роки, — іменний годинник від мера Запоріжжя та премія Президента України у 2008 році. Поїздка до Верховної Ради з нагоди цієї нагороди стала однією з особливих подій у її творчій біографії.
З часом дитячі виступи змінилися повноцінною професійною діяльністю. До початку повномасштабного вторгнення Росії Вікторія вже працювала вокалісткою, співпрацювала з кавер-бендами й виступала на різних майданчиках Запоріжжя та Києва. Її робота передбачала не лише спів, а й уміння взаємодіяти з музикантами, відчувати аудиторію та підтримувати енергію живого виступу.
Рішення піти на службу: чому співачка приєдналася до Національної гвардії
Повномасштабне вторгнення змінило не лише повсякденне життя Вікторії Сімонової, а й напрям її професійного шляху. Музика залишилася частиною її життя, проте на перший план вийшли дисципліна, відповідальність та служіння країні.
Рішення стати військовослужбовицею означало необхідність звикати до зовсім іншої реальності. Вікторія пройшла інтенсивний базовий військовий вишкіл, після чого підписала контракт з Національною гвардією України. Вона долучилася до 25-ї бригади охорони громадського порядку імені князя Аскольда НГУ.
Армійське життя вимагало перебудувати звичний спосіб мислення. Якщо на сцені артистка може покладатися на власну емоційність та імпровізацію, то військова служба передбачає чітке виконання наказів, дотримання правил і злагоджену роботу в колективі. Для людини творчої професії така зміна стає серйозним випробуванням.
«Військова служба навчила мене, експресивну за характером людину, заземлятися, діяти за статутом і чіткою ієрархією», — зазначає співачка.
Водночас новий життєвий етап не перекреслив творчого минулого Сімонової. Навпаки, пережите на службі може ставати джерелом нових тем для музики — чеснішої, глибшої та тісніше пов’язаної з українською реальністю. Патріотичні пісні в такому контексті народжуються не лише з бажання підтримати слухачів, а й із власного досвіду людини, яка зробила вибір на користь служби.
Вікторія Сімонова у складі Військового оркестру 25-ї бригади НГУ
Репертуар колективу не обмежується військовими маршами чи патріотичними піснями. У програмі оркестру є українська музична класика, сучасні композиції та світові рок-хіти. Музиканти виконують твори Володимира Івасюка, Назарія Мозгового, грають «Ой у лузі червона калина» та створюють спільні кавер-версії сучасних українських пісень, зокрема «Поки молоді» гурту «ТОЛОКА».
Окремий напрям — симфонічний рок. У виконанні оркестру звучать композиції Deep Purple, Metallica, Queen і Bon Jovi. Знайомі мелодії в новому аранжуванні відкриваються слухачам по-іншому: енергія рок-музики поєднується з масштабним звучанням духових та інших оркестрових інструментів.
Такий репертуар дає змогу працювати з різною аудиторією. Хтось приходить послухати улюблені рок-хіти, хтось хоче почути українські пісні, які набули особливого значення під час війни. Для музикантів це ще й можливість показати, що військовий оркестр може бути сучасним, різножанровим і близьким до слухача.
Також у роботі військового оркестру є завдання, які важко порівняти зі звичайними концертами. Музиканти беруть участь у церемоніях прощання з полеглими воїнами. У такі моменти музика стає частиною спільної пам’яті, допомагає висловити скорботу й віддати шану тим, хто загинув.
Інший бік їхньої діяльності — благодійні виступи, покликані підтримувати бойовий дух і збирати допомогу. На таких концертах звучать композиції, які надихають, повертають відчуття єдності та дають людям змогу хоча б на кілька годин відволіктися від щоденної напруги війни.
Для Вікторії Сімонової музика тепер нерозривно пов’язана зі службою. Її голос, який раніше звучав на сценах Запоріжжя та Києва, став частиною колективу, що виконує важливу культурну й емоційну місію. Тут музичний талант вимірюється не лише оплесками, а й тим, що залишається в людях після останньої ноти.
Авторські пісні Вікторії Сімонової: «Мамина сила», «Козацька кров» та нові треки
Військова служба не стала для Вікторії Сімонової крапкою в музичній кар’єрі. Навпаки, співачка продовжує працювати над сольним проєктом, записувати авторські композиції та виступати перед слухачами. У її нових піснях переплітаються особисті почуття, любов до рідних, українська ідентичність і переживання, які принесла війна.
Навесні 2026 року Вікторія представила композицію «Мамина сила». У центрі цієї пісні — материнська любов, яка залишається джерелом підтримки навіть тоді, коли людина далеко від дому або проходить через складні випробування. Образ матері тут набуває особливого значення: це не лише найдорожча людина, а й символ безпеки, тепла та внутрішньої опори, до якої подумки повертаєшся в найважчі моменти.
Зовсім інший настрій має «Козацька кров» — енергійна композиція, на яку було знято відеокліп. Вже сама назва відсилає до історичної пам’яті, спадкоємності поколінь та сили національного характеру. У цій роботі на перший план виходять рішучість, бойовий дух і відчуття приналежності до народу зі своєю історією та культурою.
Ще один бік творчості Сімонової розкривається у пісні «Це весна». Лірична композиція створює інший емоційний простір — з настроєм оновлення, надії та очікування світлих змін. Після музичних історій, сповнених воєнної рішучості, такі твори нагадують про прості людські почуття, які не зникають навіть у найскладніші часи.
Вікторія Сімонова виходить на сцену й із великими сольними програмами. Одна з них має назву «ЗА ПЕРЕМОГУ! ЗА ВОЛЮ НАРОДУ!». Вже в цій назві закладено основний настрій виступу — підтримка українців, нагадування про спільні цінності та прагнення до свободи.
Шлях Вікторії Сімонової від концертних майданчиків Запоріжжя та Києва до військового оркестру — це історія професійної трансформації, у якій музичний талант отримав нове призначення. Замість звичного сценічного життя вона обрала службу, але не відмовилася від того, що вміє найкраще, — співати й знаходити емоційний контакт із людьми. Тепер у її творчому доробку співіснують авторські композиції, патріотичні пісні, благодійні виступи та спільні проєкти з військовими музикантами. Кожен із цих напрямів дає змогу говорити зі слухачами про любов до рідних, пам’ять, стійкість і надію.
Історія співачки показує, що культура під час війни не зникає на другий план. Вона допомагає зберігати людські зв’язки, підтримувати моральний дух і знаходити слова для почуттів, які складно висловити в інший спосіб.