На відміну від Одеси, яку через своєрідний стиль вважають «перлиною» гумору України, Запоріжжя не може похизуватися якимись незвичайними фольклорними персонажами та стилем. Аналізуючи комедію в окремо взятих регіонах нашої країни, можна зробити висновок, що на відміну від США, в яких кожен штат має власну своєрідну специфіку гумору, ми у своєму розумінні жартів дуже однорідні. Одеса, що виділяється, зовсім не задає тренд, а навпаки – змушує інші області України відрізнятися від жартів про Мойшу і Сару, коріння яких сягає радянського союзу та “петросянщини”. На найближчі кілька хвилин ми пропонуємо вам поринути в історію та своєрідний аналіз сучасного гумору нашого міста. Буде багато снобізму, який може не сподобається тим, хто звик споживати прості панчлайн з екранів телевізорів в прайм-тайм, але будь-яка критика необхідна для майбутнього зростання. Більше на zaporizhski.info.
КВК і чому це погано
Давайте умовимося одразу? Ми в жодному разі не вважаємо себе істиною в останній інстанції і не збираємося проводити межу між “смішно” і “не смішно”. На щастя, суспільство завдяки появі безлічі різноманітних комедійних шоу змогло залишити в минулому епоху КВК з їх системою оцінювання гумору. Сама по собі оцінка комедії є абсолютно маячною витівкою. Особливо коли у журі передачі сидять люди, які нічого в комедії не розуміють. Умовний гусман, який у житті не стикався з написанням гумору, просто не має права оцінювати тих, хто видає якийсь матеріал. Оцінюванням комедії повинні займатися виключно ті, хто щось розуміє у конструкції жарту та базисі комедійних прийомів.
В умовній «Лізі Сміху» система оцінювання трохи видозмінюється. Журі тепер не лише оцінює, а й бере участь у номерах команд. Однак у основі все одно лежить «оцінювання» гумору. У 21 столітті така система просто не має права на існування.
Чому ми так багато говоримо про КВК і Лігу Сміху? Все просто: саме вони виростили майже всіх представників сучасного гумору в Україні. А в перерахованих вище, нестерпних для комедії умовах, ми стикаємося з величезною проблемою, яка досі не дозволяє Запоріжжю відмитися від вже набридлого образу.
Навішування ярликів
На відміну від умовного стендапу, який дозволяє гумористу тестувати свій матеріал на глядачах до його запису або ефіру, великі шоу не мають часу не те, щоб «розгойдуватися». Їхнє завдання – зробити смішно тут і зараз. Єдиним виходом із такої ситуації є максимальне спрощення всього виробленого. Простота несе у себе ярлики. Ось припустимо, пара з прикладів утворення усталених гумористичних конструкцій, які так само веселять людей біля телевізорів, але вже давно не є істиною: блондинки завжди тупі, естонці завжди повільні, а тещі – завжди злі. Знайомі стереотипи? Звичайно, адже з екранів телевізорів вас десятиліттями годували саме ними.
Навколо Запоріжжя ж завдяки цим передачам сформувався образ гопника. Чи приємно мешканцям нашого міста від цього стереотипу зараз? Впевнені, що ні.
«Заінька»
Саме на прикладі цієї команди із Запоріжжя ми почнемо розбирати навішування ярликів на наше місто. Отже, концептуально «Заінька» – це класична команда КВК в образах. Перед нами стоять актори, які грають гопників і поводяться як гопники до моменту комедійного парадоксу – у потрібні моменти вони вживають інтелектуальні слова, які руйнують образи, чим змушують людину сміятися. Завдяки талановитому авторському складу та акторам команди, навіть найприскіпливіший у плані гумору глядач знайде для себе дуже смішні моменти. А фронтмен команди – Руслан Ханумак надовго запам’ятається українському глядачеві як найяскравіший представник Запоріжжя на комедійній сцені. Гумор у команди нехитрий, проте дуже літературний для «бидло-сеттинга». Люди, які прочитали як мінімум «Біблію комедії» розуміють, що «Заінька» працює абсолютно вірно за всіма відомими комедійними стежками. У нас є зрозумілий образ, його розвиток та злом. З погляду комедії “Заінька” – еталонний зразок правильно побудованих комедійних образів та його зламів.
Але український телеглядач реагує на гопників не з погляду аналізу чи деконструкції образу. Статистичний споживач просто подивився, поржав, додав: «Ги, та це ж як усі запоріжці тупе й бидлувате» і пішов спати. За підсумками асоціацій величезної кількості «статистичних споживачів» і будується робота нав’язування стереотипів. Завдяки тому, що «Заінька» та її фронтмен стали шалено популярними, образ щільно засів у голову звичайних глядачів.
Не Запоріжжям єдиним
З такою ж проблемою зіткнулися й інші регіони України – Полтава та Тернопіль завдяки продуктам тв-корпорацій тепер асоціюється з селюками та суржиком. Київ – з тупуватими олігархами, а Одеса – все ще з Мойшей і Сарою. Чи це добре для української комедії? Звичайно, ні.
У гонитві за рейтингами монополістами створюються цілі світи образів, які працюють в умовах популярних передач. Все це призводить до того, що умовний комік із Запоріжжя, який виступатиме на «Відкритому мікрофоні» у Києві, зіткнеться з тим, що публіка, опинившись у дисонансі з усталеним чином, просто не реагуватиме на інтелектуальний гумор із вуст запорожця.
В Америці, яка по праву вважається постачальником ідей та новатором у форматах таких проблем немає. Так, там теж присутні стереотипи – бостонський акцент, наприклад, усмішнює все, що буде сказано молодою дівчиною. Але стереотипи там працюють як збудники – люди чують знайомий акцент і миттєво опиняються у сеттингу, який хоче створити автор. Стереотип працює не проти, а “на” коміка. Багато в чому це відбувається завдяки тому, що гумор у США є незалежним від телевізора та форматів. Швидше навпаки, саме коміки створюють формати, які згодом стають популярними.
Наприклад, спешл Бо Бернема для Netflix, що відгримів у 2021 році, являє собою камерний мюзикл, який створений у квартирі коміка під час епідемії коронавірусу. Формат дуже незвичайний, згодні? Ось тільки окрім десятка мільйонів переглядів автор отримав ще й три премії «Еммі» за свою незвичайну роботу. Експеримент із форматами чудово працює на заході, а що ж у нас?
Убогість форматів
На превеликий жаль, українське ТБ, на яке йдуть усі учасники КВК та Ліги Сміху, дуже бідне у своєму наповненні. Експерименти ставити страшно, тому все, чим ми можемо задовольнятися сьогодні – це скетч-шоу на кшталт «Країна У» і «Одного разу під Полтавою», формат який зжив себе в Америці ще на початку нульових.
На порятунок потопаючого у власних виділеннях ТБ поспішає інтернет – тут незвичайні формати набувають справжнього, щасливого життя. Одним із найпопулярніших подібних шоу останніх років стало «що було далі?» – шоу, формат якого є незвичайним, але наповнення якого продовжує працювати на отуплення населення. Про русняву газпромівську телепередачу ми б навіть не згадували, якби її учасником у свій час не був уродженець Запоріжжя Сергій Дєтков. Довго зупинятись як на персонажі, так і на форматі ми не будемо. Особливого таланту для того, щоб ображати селебріті не треба – з цим впоратися будь-який школяр, який хоч раз вступив у суперечку з математичкою.
Яскравими представниками нашого українського YouTube є «Леви на Джипі». Хлопці з Дніпра створили свій проект у 2019 році і завдяки плідній роботі та незвичайним форматам зараз перебувають на піку популярності. Дуже багато популярних коміків та селебріті із Запоріжжя приходять до них у гості та беруть участь у багатьох форматах – від DZK до «Підкатів».
Як Запоріжжя «бореться» зі стереотипами?
Нове покоління коміків із Запоріжжя чудово усвідомлює, що настав той самий час, коли потрібно відмивати себе від образів, створених телевізійними магнатами. Крім відкритої у 2019 році «Школи Гумору» у Запоріжжі, максимально розвивається формат «Відкритих мікрофонів» та імпровізаційної комедії. Саме такі заходи допомагають комікам-початківцям намацати свою аудиторію і покращити свої навички в цьому ремеслі.
Не менш важлива й Запорізька Ліга Сміху. Тут участь беруть молоді гумористи, які тільки-но починають свій шлях у комедії (і не факт, що продовжать без Вашої підтримки). Можливо, на сцені стендап-клубу «Каліфорнія» виступає майбутня зірка українського гумору, яка зможе позбавитися навішених ярликів і нав’язати плавно вмираючій українській комедії нові правила гри, в яких Запоріжжя буде представлено інтелектуальним місцем, що розвивається, а не «гоп-стопом» для “статистичних споживачів”.
