Максим Анатолійович Остапенко – видатний український археолог, науковець, культурний діяч і військовослужбовець Збройних Сил України. Його діяльність поєднує внесок у розвиток науки, збереження культурної спадщини та служіння своїй країні. Він є прикладом для наслідування і справжньою гордістю Запоріжжя. Більше на zaporizhski.info.
Про Максима Остапенка
Максим Остапенко народився 4 серпня 1971 року в місті Запоріжжя. Здобув вищу освіту в Запорізькому національному університеті за історичною спеціальністю. З 1989 року працював у сфері охорони природи та культурної спадщини, обіймаючи посади лісничого, молодшого, старшого та провідного наукового співробітника відділу охорони пам’яток історії та культури. Пізніше став завідувачем відділу музею, заступником директора з наукової роботи (2005–2007) та генеральним директором Національного заповідника “Хортиця” (2007–2022).
На посаді генерального директора Максим Анатолійович координував відкриття низки археологічних пам’яток, серед яких: скіфське городище в балці Совутиній, святилище доби бронзи на висоті Брагарня, культові споруди доби бронзи в районі балки Молодняга, а також підводні археологічні знахідки в річищі Старого Дніпра, зокрема “Запорозьку Чайку” та бригантину. Максим Остапенко також був куратором будівництва історико-культурного комплексу “Запорозька Січ”.
У 2012 році Максима Остапенка обрали головою Запорізької обласної організації Національної спілки краєзнавців України. Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну він долучився до лав Збройних Сил України.
З квітня по жовтень 2023 року Остапенко виконував обов’язки генерального директора Національного заповідника “Києво-Печерська лавра”, а з 28 жовтня 2023 року обійняв посаду генерального директора. Максим Анатолійович є автором понад 30 наукових публікацій з історії острова Хортиця та Нижнього Подніпров’я, проблем збереження вітчизняної культурної спадщини. Кандидатську дисертацію Максим Анатолійович захистив за темою “Населення скіфського часу Дніпровського Надпоріжжя”.
Крім того, Максим Анатолійович Остапенко активно займається підводною археологією з 1994 року. Він провів під водою понад 500 годин, що дало свої результати. Однією з найвизначніших знахідок стало підняття з дна Дніпра гармати 1730 року. Оригінал експоната зберігається в музеї козацтва.
Любов до книг, археології та острова Хортиця
Максим Анатолійович Остапенко завжди займався тим, що приносило йому справжнє задоволення. Для нього кабінет – це, перш за все, місце, де він зберігає книги. Як зазначав сам Максим Анатолійович, історична література завжди була під рукою, і навіть вдома він часто поринав у дослідження, пов’язані з історією.
На посаді директора заповідника “Хортиця” він проявив себе як творча особистість. Максим Анатолійович займався експериментальною археологією – відтворенням історичних артефактів на основі знань про певні епохи. Завдяки цьому підходу разом із колегами він виготовляв копії стародавніх предметів, таких як сокири, скіфські обладунки, а також займався гончарством і ювелірною справою.
Він неодноразово висловлював жаль з приводу втрат історичної спадщини в пострадянський час. Особливо болючим для нього був період 1990-х років, коли багато артефактів, виготовлених із металу, масово здавали на брухт. Через це стало вкрай складно знайти справжні речі, як-от самовари, які раніше були в кожному домі.
Максим Анатолійович завжди підкреслював важливість збереження сімейних реліквій. Він радив берегти все, що залишилося від бабусь і дідусів, адже з часом такі речі набувають вагомої історичної цінності.