Григорій Тищенко з Гуляйполя – талановитий митець, який створює сюрреалістичні картини, пише портрети та займається випалюванням на деревині. Попри вроджені проблеми з кистями, 59-річний чоловік невтомно розвиває свої здібності й опановує різноманітні напрями творчості. Більше на zaporizhski.info.
Життєвий шлях Григорія Тищенка
Григорій Тарасович Тищенко народився у 1963 році в місті Гуляйполе. Коли Григорію було три роки, мати відвела його до інтернату, де він жив і навчався. Додому вона забирала сина лише на канікули. У складні часи матері доводилося багато працювати, адже забезпечити дитину на пів зарплати, яка становила лише 50 рублів, було майже неможливо. Він навчався в Харківському інтернаті для інвалідів, а пізніше – в інтернаті для інвалідів № 2 у місті Олешки (тоді Цюрупинськ) Херсонської області.
Ще до народження Григорія його мати зазнала травми, яка вплинула на стан його рук. Батько митця дуже вдарив матір і постраждали руки дитини. У дитинстві лікарі намагалися виправити їх, щоб він міг самостійно їсти, але ці спроби супроводжувалися сильним болем. Через складні обставини було прийнято рішення віддати хлопця до інтернату.
Григорій Тищенко розпочав свій шлях у мистецтві у 7 років, ще під час навчання в інтернаті. Замість письмових вправ він часто малював природу, за що неодноразово отримував зауваження. У першому класі, виконуючи завдання з написання паличок і кружечків, він приховано створював малюнки в кінці зошита, сподіваючись, що вчителька цього не помітить. Однак його захоплення швидко викрили, і це викликало чергові зауваження.
Після завершення навчання в Слов’янському керамічному училищі у 1980-х роках Григорій Тищенко оселився в Гуляйполі, де з часом облаштував власну майстерню, адаптовану до його потреб. На початку своєї кар’єри він займався оформленням пам’ятників, створюючи гравіровані портрети на граніті, пластику та склі.
Згодом митець почав отримувати численні замовлення від місцевих жителів, зокрема на подарункові портрети, які виконував технікою випалювання на фанері або дошках із бука чи берези. Також він створював копії та колажі з фотографій, використовуючи акварельні олівці та інші художні техніки. Його різьблені скриньки та випалені портрети здобули популярність, а роботи, представлені на виставці в Запоріжжі, привернули увагу широкої аудиторії.
Серед замовників Григорія Тищенка було чимало представників мистецької еліти та чиновників. Наприклад, портрет родини Леоніда Кучми, створений митцем, знаходиться в приватній колекції, як і портрет співачки Ауріки Ротару. Окрім цього, майстер працював із побутовими предметами, виготовляючи меблі, оздоблені художнім різьбленням, гравіював дзеркала та створював інші оригінальні й практичні вироби.
Перші кроки у сюрреалізмі
Григорій Тищенко зосередився на створенні сюрреалістичних картин. На початку 90-х років. У цих картинах поєднувалися рослинні мотиви з елементами людського тіла. У 1994 році художник, перебуваючи у складному фінансовому становищі, шукав натхнення під час прогулянки. Помітивши квітучі ромашки, він уявив їхні пелюстки у вигляді пальців, а листя як руки. Ця ідея стала основою його унікального стилю, що об’єднав природу та анатомічні форми у сюрреалістичній манері.
Першу картину, вазу з квітами, Григорій Тищенко написав на замовлення виховательки Харківського інтернату для інвалідів. У наступні роки митець із Гуляйполя зосередився на створенні портретів на замовлення та техніці випалювання. Одним із його тривалих проєктів стала картина із зображенням свого земляка – ”батька” Махна, яку він випалював на фанері. Це був уже четвертий подібний витвір, але через проблеми з інструментами, як-от перегорання наконечників, робота затягнулася. Зазвичай її можна було б завершити за два-три місяці. Найскладнішим завданням у цій техніці стало відтворення півтонів.
Художні роботи майстра зберігаються в колекціях відомих людей і прикрашають Троїцько-Благовіщенський храм у місті Гуляйполе. Митець працює в різних жанрах, використовуючи широкий спектр творчих технік. Серед них – випалювання на фанері, дереві, шкірі, металографія, гравіювання на склі, різьблення, а також створення портретів олійними фарбами, аквареллю й олівцем. Окрім того, він розробив і впровадив низку унікальних авторських технік.
Григорій Тарасович володіє різнобічними талантами, серед яких – поетична творчість. У минулому він також займався підготовкою молодіжних груп зі східних єдиноборств. Ця надзвичайно обдарована та працьовита людина зберігає віру в майбутнє, черпаючи натхнення у творчості. Він із задоволенням ділиться своїм досвідом і досягненнями з усіма, хто прагне навчитися новому.
Булатографія
Ще один із важливих напрямків діяльності митця – булатографія. Це – техніка гравіювання ікон на листах булату, вкритого мікронним покриттям із золота або іншого кольорового металу. Нанесений спеціальною технікою малюнок не прорізьблює тонкий верхній шар і вирізняється своєю надзвичайною гамою золотого та срібного відтінків, своєрідним ефектом сяйва, який не може передати жодна фотографія.
В Україні немає інших майстрів, які б працювали в цій техніці. Така авторська ікона Богородиці “Достойно є” прикрасила Троїцько-Благовіщенський храм м. Гуляйполя ще напередодні війни, а ще одна портретна ікона княгині Ольги створена автором на замовлення, як і чимало інших прекрасних творів. Новою та єдиною роботою, яку митець зміг вивезти із собою до Запоріжжя, стала іменна ікона “Свята преподобна Кіра”.
Сім’я митця
Десять років тому Григорій Тищенко залишився один із двома синами після того, як його дружина покинула родину. Старший син працює соціальним працівником і доглядає за батьком, допомагаючи йому з повсякденними справами. Григорій не може виконувати багато завдань самостійно через фізичні обмеження, зокрема одягатися, роздягатися, розчісуватися чи голитися. Харчуванням та іншими необхідними речами їм допомагають волонтери Запорізького національного університету, представники Товариства Червоного Хреста України та інші організації, що співпрацюють із Запорізькою обласною військовою адміністрацією.
Молодший син навчається у Харкові на графічного дизайнера. Старший син допомагає батькові в господарстві, виконує завдання за його вказівками, а іноді готує разом із ним. Молодший син поважає батька за його мотивацію та наполегливість, які стали прикладом для обох синів. Григорій, попри складнощі та відсутність перспектив, досягає успіхів завдяки власній праці, що надихає його дітей і може служити прикладом для інших.
Олег і Денис успадкували творчі здібності від свого батька. Олег закінчив Решетилівський художній ліцей за спеціальністю живописець. Він також вміло готує. Молодший син Денис захоплюється моушн-дизайном та графічним дизайном. Його творчість виражається у власних проєктах, зокрема у створенні дизайну толстовки, яку він носить із гордістю.
На відміну від синів, Григорій не працює з комп’ютером. Його картини створюються вручну, використовуючи інструменти, які він тримає руками, ногами або навіть зубами. Попри фізичні труднощі, він не залишає творчість, яка стала невіддільною частиною його життя.