Сучасні запоріжці – нащадки славнозвісних козаків, українських героїв, чий патріотизм оспіваний у народних піснях. Не дарма більшість містян надають перевагу життю в рідному Запоріжжі навіть у найскрутніший для країни час. Не лякають мешканців області ні війна, ні проблеми в економіці. Ба більше – креативна молодь знаходить в собі внутрішній ресурс жартувати, відвідувати концерти та створювати святкові програми навіть у бомбосховищах. Про те, як проводять дозвілля сучасні запоріжці в обласному центрі та чому місцева молодь відмовляється тікати від труднощів розповідаємо нижче. Більше на zaporizhski.info.

Як концерти в бомбосховищах допомагають тримати бойовий дух у скрутний період

24 лютого 2022 року, коли Росія почала війну проти України, Запоріжжя опинилося майже на лінії фронту. Природно, що реакція містян була різною. Та вже через кілька днів після початку бойових дій це місто стало прикладом небаченої раніше згуртованості. Одним із дієвих інструментів об’єднання людей навколо спільної теми майбутньої перемоги став гумор. Не можна говорити, що гумор і правильне дозвілля – це так само важливо, як волонтерська допомога чи, скажімо, робота медиків, енергетиків, військових. Але люди, які володіють мистецтвом смішити й підтримувати словом, швидко створили свою «бойову бригаду» і цим дуже допомогли запоріжцям пережити найстрашніші місяці війни.

Студентка Анастасія Рибалко до повномасштабної війни була учасницею КВК одного з місцевих вишів і вже тоді тішила слухачів жартами зі сцени.

«24 лютого жарти закінчилися, але через кілька днів я зрозуміла, що опускати руки не можна ні в якому разі. Потрібно посміхатися через біль, через сльози. Бо так ми підтримуємо одне одного», – розповіла дівчина. Настя зрозуміла: у кожного свій фронт і вона необхідна саме на своєму, творчому.

Разом з однодумцями із факультету мистецтв Запорізького університету Анастасія почала вести мотиваційні блоги, а згодом – організовувати очні виступи.

Стендап-волонтери і концерти у підвалах

«Не можеш воювати – ліпи вареники або плети сітки», – цей вислів став популярним серед українців, коли почалась війна. «Не єдиними сітками і варениками», – подумали гумористи із Запоріжжя і вирішили зайнятися власним, самобутнім способом допомоги. 

«Ми, коміки, також залучаємось до волонтерського руху, але ми дещо вміємо і хочемо цим своїм умінням допомогти людям трошки повеселитися, трошки виплеснути оці всі негативні емоції і якось підтримувати себе, щоб далі йти до нашої перемоги», – читаємо в інтерв’ю Суспільному слова місцевого коміка Юрія Мурашовського.

З гумором легше пережити будь-яку скрутну ситуацію. Особливо, коли поруч однодумці. Молоді запоріжці, аби допомогти представникам старшого покоління впоратись зі стресом, влаштовували творчі вечори у підвалах. Перші відео у форматі «підвального стендапу» з’явилися на просторах Ютубу весною 2022 року. Тоді ж активісти однієї з місцевих команд КВК запустили флешмоб «Влаштуй свято для домашніх». Молоді гумористи рекомендували запоріжцям влаштовувати щось подібне до міні-виступів, коли сусіди цілими родинами збирались у підвалах під час повітряних тривог.

«Запоріжжя не залишу навіть заради Парижу»

Запоріжанка Ольга Семенюк на початку 2022 року виїхала з України. Знала, що залишає рідне місто ненадовго.

«По-перше, вірила в ЗСУ. По-друге, коли ти знаходишся в епіцентрі подій, чуєш і бачиш все, що відбувається власними очима, а не через новини в «Телеграмі», то якось спокійніше».

До липня 2022 року дівчина встигла побувати у Дрездені, Варшаві, Берліні та кількох містах США. Зізнається, що без рідної мови і рідного гумору навіть найбільші столиці світу не тішать душу.

«Коли мене запитують, як я там проводила дозвілля, я сміюся. Не повірите, під час перебування в Америці з усього розмаїття розваг я обрала стендап-концерт наших, українських виконавців. Тоді ще Тарас Стадницький виступав, заради його виступу і купила квиток».

Дівчина переконана: жити і працювати хоче лише в Україні, а рідне Запоріжжя не залишить навіть заради життя в Парижі.

Гумор заради підтримки ЗСУ

Місцеві гумористи і організатори концертів волонтерять по-своєму. Продовжуючи робити улюблену справу, творча молодь Запоріжжя закрила чимало фінансових зборів на амуніцію для армії.

«Ми вирішили, що треба робити концерти й продовжувати допомагати ЗСУ всіма методами, якими здатні. То ж тепер ми кожного місяця будемо їздити у Запоріжжя та дарувати трішки тепла, якого зараз так не вистачає», – повідомив комік Олексій Приймаченко про своє рішення продовжувати писати жарти навіть під час бойових дій.

Популярний стендапер – керівник власного творчого колективу, тож знає, чого вартували зусилля згуртувати наляканих війною містян і організувати «підпільний» концерт.

Колега Приймаченка, запоріжець Юрій Мурашковський, теж поділився досвідом організації виступів. Хлопці, які вміють добре «робити» стендап, із Запоріжжя нікуди не тікали. Хтось з гумористів записався у волонтерські організації, хтось продовжив ходити на постійну роботу, а хтось – одягнув військову форму і пішов на фронт. Але навіть у бліндажах, у польових умовах ці люди не залишили улюблену справу. Війна війною, а «прокачувати» вміння жартувати – то святе для справжнього стендапера. Типовий для таких виконавців гумор під час війни суттєво змінився: поповнився новими нотами та сюжетами, навіть стиль монологів трансформувався. Це зрозуміло, адже не можливо «видавати» той самий творчий продукт, якщо людина в умовах війни стає іншою.

Гумористи, які не записалися до ЗСУ, виявили бажання продовжувати виступати для людей. Майже всі артисти розуміли: комунікація з публікою у скрутний час – справа першої необхідності. Мурашковський впевнений, що такий досвід корисний не тільки для слухачів. Стендапери, підлаштовуючи тексти під умови нової реальності, розвиваються як артисти і особистості. Саме тому Юрій вирішив допомагати молодим виконавцям влаштовувати «бункерні» концерти для запоріжан.

«Я розмовляв з власниками майданчиків. Сказали, що можливо це зробити. Є такі-то умови: виступи лише українською мовою, невелика кількість коміків», – розповів Мурашковський.

Чому українські стендапери люблять виступати в Запоріжжі

Причин є кілька. По-перше, містяни завжди тепло зустрічають гостей міста; часто вже за кілька днів до виступів купити квитки на стендап неможливо. По-друге – Запоріжжя – місто талановитих гумористів. Тут багато молодих коміків, з якими дійсно цікаво «конкурувати». По-третє, досвід, який мешканцям міста довелось отримати під час перших місяців війни, зробив місцеву публіку сприйнятливою до будь-яких жартів. 

До 2022, за словами місцевих виконавців, не було запиту жартувати про війну. Не те щоб ця тема була табуйована. Просто такі монологи не були актуальними. Коли минув шок перших місяців після вторгнення російських військ в Україну, контингент, який відвідує стендап-концерти, розділився на дві категорії. Дехто кричить: «Не на часі жартувати про війну, у вас совісті немає!», інші підтримують такий гумор. Це не означає, що виконавці «жонглюють» чорним гумором. Війна просочилася у всі сфери життя українців, тому писати «побутові» жарти, ігноруючи реальність не можна.

«Якщо комік вийде на сцену у прифронтовому місті і почне нести якісь побутові нісенітниці, які на фоні воєнних подій будуть прісними і не цікавими, то цей виконавець за півтори хвилини «вилетить» в «утиль». Невимушено жартувати і робити вигляд, що нічого не відбувається – от що дійсно не на часі», – пояснює Володимир Сірченко, молодий стендапер із Мелітополя.

19 лютого 2023 року молоді коміки організували для запоріжан вечір гумору, на якому виступали зірки гумористичного жанру Анна Кочеруга, Лана Чубака та Катерина Федоркова. Жіночий стендап, як показав досвід, «заходить» містянам «на ура». Вже через кілька тижнів розважати публіку в Запоріжжі приїхали місцеві коміки Андрій Береженко, Фелікс Редька та Джейхун Сафаров.

Підпільний стендап – суто місцеве явище?

Офіційний клуб підпільного стендапу був заснований у Києві. Запорізькі виконавці перейняли досвід столичних колег, прикрасивши новий вид стендапу власними «родзинками». Мало хто з українських гумористів може позмагатися із запорізькими коміками в жанрі імпровізує. Бо під керівництвом Олексія Приймаченка – тренера, якого «не злякати ні забутим текстом, ні не своєчасним виходом на сцену» інакше бути не може. Виконавців із Запоріжжя Івана Нікула, Володимира Макарова, Юрія Петкова та Микиту Кіктенка зустрічають оплесками у багатьох містах України. Самі ж запоріжці пишаються своїми артистами, бо вважають, що у них навіть відомі американські стендапери можуть виступати «на розгоні».

У патріотизмі та оптимізмі запоріжців сумніватися не доводиться. Хтось «просуває» квитки на український стендап у місцевих студентських групах, щоб зібрати вагомий донат для ЗСУ. Хтось з десятого дублю записує монологи, щоб підбадьорити товаришів на фронті, передавши туди відео. А хтось просто добирається на концерт під час повітряної тривоги, щоб отримати «пігулку» від депресії, аби допомагати українцям боротися з моральною втомою.