Запорізька рок-сцена завжди вирізнялася автентичністю й сміливими експериментами. Гурти, які з’являлися тут, не лише знаходили власне звучання, а й ставали важливими учасниками загальноукраїнської музичної культури. “Декаданс” – яскравий приклад цього: від перших репетицій у підвалах до виступів на масштабних фестивалях, цей гурт став символом незламного духу запорізьких музикантів. Більше на zaporizhski.info.
Історія створення гурту
Історія гурту “Декаданс” – це яскравий шлях довжиною понад три десятиліття, сповнена музичних експериментів, творчих досягнень і незабутніх моментів. Заснований у січні 1992 року в Запоріжжі, гурт починав як “Свята інквізиція” під керівництвом Валентина Терлецького. На той час вони виконували акустичний рок і панк, швидко здобувши популярність серед шанувальників. Перше велике визнання прийшло після участі в фестивалях “Зорепад” у 1992-1993 роках. У 1993-му вони назвалися “Резонансом” і випустили дебютний альбом “Діти підвалів”. А вже в 1995 році отримали свою знамениту назву “Декаданс”.
Справжній прорив відбувся у 1996 році, коли до складу долучився гітарист Володимир Кондратенко. Його майстерність у поєднанні з флейтовими соло стала фірмовою рисою гурту. Того ж року вийшов альбом “Агонія”, що закріпив статус колективу як одного з лідерів української рок-сцени. На початку 2000-х їхні пісні вперше потрапили в ротацію на радіо, а офіційний сайт гурту став вікном у світ для нової аудиторії. Важливими віхами стали альбоми “Чорна пляма” (2002) та “Інтим” (2005). Вони активно виступали на фестивалях, серед яких “Євробачення-2005” на Трухановому острові та “Рок-сезон”, де у 2017 році здобули перемогу.
Попри складнощі (у 2022 році помер Володимир Кондратенка) гурт продовжив творити. У 2021 році вийшов альбом “Душа”, а 2023 рік відзначився підготовкою до випуску нового альбому “Нове життя” який випустили у лютому 2024 року. Ця назва символізує не лише оновлення, а й нескінченний творчий пошук, який завжди був серцем “Декадансу”.
Символіка назви гурту
Назва гурту “Декаданс” має глибокий зміст і багатошарову символіку. Вона частково відображає імена учасників, створюючи своєрідний зв’язок між творчістю колективу та його особистостями. Крім того, назва відображає дух часу, адже гурт виник у складний період для країни, що залишило відбиток на його стилі й тематиці пісень. Це поєднання особистого та суспільного робить назву знаковою і такою, що перегукується з атмосферою епохи, у якій “Декаданс” розпочав свій творчий шлях.
Склад гурту “Декаданс”
Склад гурту “Декаданс” об’єднує талановитих музикантів, кожен з яких робить унікальний внесок у звучання колективу. Валентин Терлецький, засновник гурту, виступає як вокаліст, автор текстів і музики, а також грає на скрипці, гітарі та губній гармоніці. Його творчість є основою репертуару гурту. Гітарист Володимир Кондратенко не лише відповідав за яскраві гітарні партії, але й створював музику та бек-вокал. Бас-гітарист Олег Мазур додає потужності звучанню гурту своїм інструментом, бек-вокалом і музичними ідеями. Клавішник Вадим Сульдин збагачує композиції атмосферними аранжуваннями, а Вадим Сироштан, гітарист і звукорежисер, відповідає за якість звучання як у студії, так і на концертах.
Наталя Серякова доповнювала звучання саксофоном та клавішними. Як саксофоністка та клавішниця, вона привнесла у музику гурту унікальну атмосферу, яка стала однією з фірмових рис їхнього стилю. Наталія володіє досвідом гри на саксофоні, що вона здобула за роки навчання в музичній школі, і це дозволило їй органічно поєднати цей інструмент з роковим звучанням “Декадансу”. Ця синергія талантів створює неповторну музичну хімію “Декадансу”. Музика “Декадансу” відрізняється різноманітністю стилів та експериментальним підходом. У текстах пісень часто порушуються філософські та соціальні теми.
Як в “Декаданс” додали саксофон?
Через десятиліття після свого заснування, 2 листопада 2013 року культовий колектив відкривав концертний сезон в оновленому складі, З червня 2013 року до складу гурту приєдналася Наталія Серякова – молода та талановита саксофоністка та клавішниця, яка стала важливою частиною цього музичного колективу.
Як саме потрапила до “Декадансу” ця нова учасниця, розповів лідер гурту Валентин Терлецький, поет і письменник, який був основним рушієм творчого процесу: “Наташу ми зустріли зовсім випадково. Це сталося на літературному вечорі, присвяченому пам’яті Маяковського. Після зустрічі я запросив її приєднатися до нас і спробувати пограти разом. Хотілося звучати більш хрипко, з характерною атмосферою шинкарського року, і саксофон ідеально підходив для цього”.
Цей незвичний інструмент став справжнім відкриттям для “Декадансу”. Хоча ще на початку 90-х гурт уже намагався включити саксофон у своє звучання, тоді все не склалося, і вибір впав на флейту. А через багато років, рокери вирішили зробити новий крок і додати до свого репертуару духову музику.
Наталія Серякова сама розповідала про свою підготовку та досвід: “Я десять років навчалася в музичній школі: чотири роки на клавішах та шість – на саксофоні. Враховуючи, що духові інструменти практично не використовувалися у запорізьких рок-групах, я вважала, що саксофон додав до “Декадансу” щось нове, особливе, і навіть дещо нестандартне”.
Завдяки своїм навичкам та бажанню експериментувати Наталія додала у творчість “Декадансу” абсолютно нове звучання. Саксофон подарував гурту глибину та відчуття музичного ритму, що у поєднанні з хрипким роковим звучанням створило унікальний стиль. Це відчутно підкреслювало прагнення гурту до експериментів та нових відкриттів, і дозволяло їм залишатися актуальними та захопливими для слухачів навіть через десятиліття після їхнього заснування.
Дискографія та відеокліпи культового гурту
Дискографія та відеокліпи гурту “Декаданс” відображають багаторічну історію його розвитку та творчого пошуку. Перший альбом “Діти підвалів”, випущений у 1993 році, став маніфестом андеграундного духу початку 90-х. У 1996-му гурт презентував “Агонію”, що відзначалася експериментами зі стилями. Альбом “Будні” (2000) відобразив соціальні настрої часу, а “Чорна пляма” (2002) закріпила за гуртом репутацію сильного представника рок-сцени. Подальші роботи, як-от “Інтим” (2005) і “Глибина” (2007), вражали глибиною текстів і музичними інноваціями. Подвійний диск “Це наше/Posterna ЛюбOFF” (2012) став своєрідним підсумком творчого етапу, а “Душа” (2021) була емоційною розповіддю про життя, людей і кохання. Альбом “Нове життя”, розпочав новий етап у їхній кар’єрі.
Відеокліпи гурту додають яскравих фарб до його творчості. Кліп “Апокаліпсис” (1995) став проривом для молодого гурту. Відео на пісню “Чорна пляма” (2002) і “Міссісіпі” (2002) захоплювали своєю атмосферністю. “Малхолланд Драйв” (2003) відзначився кінематографічним підходом, а “Світ розколовся на твоє і моє” (2010) демонстрував драматичну історію у виконанні гурту разом зі співачкою Юлею Куценко. Кліп “Людина” (2018) вражає глибиною задуму, а “У вічності безліч облич” (2021) став справжньою відеорозповіддю про час і зміни. Дискографія і відеокліпи “Декадансу” є відображенням їхнього музичного шляху, постійного розвитку і глибокого зв’язку з аудиторією.