Володимир Дахно — видатний український режисер-мультиплікатор, художник та сценарист родом із Запоріжжя, який пройшов шлях від дипломованого архітектора до одного з творців класичної української анімації. Саме він подарував глядачам легендарних героїв Грая, Ока та Тура, а його серія «Як козаки…» стала невіддільною частиною української культури й здобула популярність далеко за межами країни. У цій статті на zaporizhski.info розповідаємо про біографію Володимира Дахна, його перші кроки в анімації, особливості культових персонажів, роботу над першою українською повнометражною анімаційною стрічкою «Енеїда» та творчий внесок режисера у збереження української ідентичності й розвиток вітчизняної анімації.
Від будівництва споруд до побудови кадрів: запорізькі корені Володимира Дахна
Видатний режисер, сценарист і художник-мультиплікатор Володимир Авксентійович Дахно народився 7 березня 1932 року у Запоріжжі. Початковий професійний вибір митця був далеким від кінематографа. Дахно здобув освіту в Київському інженерно-будівельному інституті (КІБІ), який успішно закінчив у 1955 році. Після цього він протягом п’яти років працював архітектором у Києві, проєктував будівлі та навчався в аспірантурі. Саме архітектурна підготовка сформувала у нього просторове мислення, точне відчуття композиції та динаміки кадру.
Доленосний поворот у житті Дахна стався завдяки колегам-архітекторам. Відомі українські мультиплікатори Марк «Марик» Драйцун (випускник КІБІ 1954 року) та Давид «Додик» Черкаський (випускник КІБІ 1955 року) побачили незвичайний архітектурний проєкт — дисертацію Дахна. Зрозумівши, що він розтринькує свій художній хист на креслення, вони запропонували йому долучитися до будівництва вітчизняної анімації.
Володимир Дахно прийняв рішення миттєво: в один день він покинув дисертацію та звільнився з роботи. Золотих гір йому не обіцяли, але він отримав посаду в новоствореному Творчому об’єднанні мультиплікаційних фільмів на студії «Київнаукфільм» (нині — «Укранімафільм»).
Дебютним кроком Дахна в новій професії стала робота мультиплікатором у стрічці «Пригоди Перця» (1960 рік) під керівництвом Ірини Гурвич. Цей проєкт започаткував його кар’єру в анімаційній індустрії.
Історія персонажів: як створювалися козаки Грай, Око та Тур
Справжній прорив та всенародне визнання прийшли до Володимира Дахна у 1967 році з виходом першої картини про пригоди козаків — «Як козаки куліш варили». Харизматичні персонажі миттєво перетворилися на народних улюбленців та символи української ідентичності.
Ідея створення козацьких образів буквально витала в повітрі. Як згадував художник-постановник Едуард Кирич, в Україні козацька тема завжди була джерелом натхнення: за родинними столами співали пісні «Ой, на горі та й женці жнуть» та «Реве та стогне Дніпр широкий», попри наявність певних заборон у ті часи.
Кожен з трьох героїв отримав унікальний характер, статуру та походження:
- Грай — високий, хитруватий та розважливий козак, який завжди знаходить вихід із найскладніших ситуацій.
- Око — маленький, але надзвичайно жвавий та войовничий козак з довгим чубом.
- Тур — сильний, добрий та сором’язливий богатир. За нереалізованими сценаріями відомо, що Тур походить з Херсонщини.
Співпраця з Едуардом Киричем та вплив Загребської школи анімації
На початку творчого шляху на Володимира Дахна відчутно впливала Загребська школа анімації, для якої був характерний різкий, графічний та схематичний малюнок. Перші ескізи персонажів мали досить умовні форми.
«Мої козаки були промальовані умовно, тож я попросив художника-мультиплікатора Едуарда Кирича, який до нас приєднався, їх пом’якшити» — згадував Володимир Дахно.
Едуард Кирич пом’якшив лінії, зробив персонажів пластичнішими та вигадав для них численні деталі. Спочатку автори не планували створювати довготривалий серіал — розраховували лише на одну-дві стрічки. Проте після успіху перших випусків глядачі та студія вимагали продовження.
До основного циклу короткометражних анімаційних фільмів про пригоди козаків увійшли дев’ять робіт, створених протягом кількох десятиліть:
- «Як козаки куліш варили» (1967) — перший фільм саги, який познайомив глядачів із трійкою друзів.
- «Як козаки у футбол грали» — козаки подорожують Європою, потрапляють у різні епохи та перемагають супротивників з різним стилем гри: німецьких лицарів XIV століття, французьких мушкетерів XVII століття та англійських джентльменів XIX століття.
- «Як козаки наречених визволяли».
- «Як козаки сіль купували».
- «Як козаки олімпійцями стали» — сценарій до цього епізоду написав сам художник Едуард Кирич.
- «Як козаки мушкетерам допомагали».
- «Як козаки на весіллі гуляли».
- «Як козаки інопланетян зустрічали».
- «Як козаки в хокей грали».
Попри виразний національний фольклорний матеріал, серіал здобув велику популярність на міжнародних фестивалях. Запорукою успіху став гумор, відсутність діалогів (що робило мультфільми зрозумілими без перекладу) та висока точність у зображенні історичних деталей.
«Всі деталі мали під собою реальну історичну основу, — пригадував режисер Володимир Дахно. — Там, скажімо, є хохма, коли козаки, перебуваючи в човні під водою, оглядають берег через спеціальну трубку – телескоп. Так от, у козаків справді були пообразні підводні човни: вони складали дві чайки, засмолювали, пірнали під воду й пропливали під ланцюгами, якими турки загачували Дніпро».
«Енеїда» (1991): як створювався перший повнометражний український мультфільм
Окремою сторінкою у творчості Володимира Дахна стала «Енеїда» — масштабна анімаційна екранізація однойменної поеми Івана Котляревського. Робота над мультфільмом розпочалася у 1988 році, коли московське творчо-виробниче об’єднання «Союзтелефільм» замовило «Київнаукфільму» повнометражний анімаційний телефільм. Режисером проєкту став Володимир Дахно.
Створення стрічки тривало близько трьох років. Над нею працювала велика команда художників, зокрема Едуард Кирич та Євген Сивоконь. Для української анімації це був амбітний проєкт: «Енеїда» стала першим повнометражним українським анімаційним фільмом.
Картина складається з семи частин, кожна з яких налічує близько 14 тисяч малюнків. За основу Дахно взяв поему Котляревського, але переніс її героїв у виразно український козацький світ. Еней та його троянці постають фактично як козацька Січ, а сама історія перетворюється на дотепну анімаційну пригоду з характерним народним гумором.
В «Енеїді» легко впізнати почерк Дахна. Динамічні персонажі, гротеск, яскраві характери та комічні ситуації перегукуються з його знаменитими «Козаками». Водночас повнометражний формат дозволив режисерові розгорнути значно масштабнішу історію та створити цілісний анімаційний світ.
Особливе символічне значення має один з кадрів мультфільму — з синьо-жовтим прапором. Стрічку завершили у 1991 році, ще до офіційного проголошення незалежності України 24 серпня. Тому цей епізод сьогодні сприймається не просто як художня деталь, а як промовистий знак епохи, у якій українська культура поступово повертала собі власний голос.
Технологія анімації: секрети створення мультфільмів на студії «Київнаукфільм»
Загалом Володимир Дахно створив понад 30 анімаційних робіт як режисер, сценарист і художник (з яких 17 стрічок він поставив як режисер-постановник, а у 11 брав участь як художник-мультиплікатор).
Його виробничий процес складався з декількох чітких етапів:
- Захист ідеї.
Режисер виносив концепцію на художню раду. У разі затвердження сценарію обирався художник-постановник (спочатку Дахно працював з Радовим, пізніше — з Едуардом Киричем).
- Розробка персонажів.
Дахно самостійно продумував характери, малював базові схеми персонажів у трьох проєкціях (фас, профіль, вигляд ззаду та з боків).
- Артикуляція мови.
Створювалася спеціальна таблиця артикуляції (алфавіт рухів губ для звуків «А», «В», «У», «Е» тощо), щоб аніматори могли правильно передати міміку перед озвучуванням.
- Співпраця з аніматорами.
Аніматори промальовували рухи за схемами режисера. Режисер іноді самостійно показував ескізи малюнка (як це було під час роботи з художником Миколою Чуриловим над фільмом «Лис і дрізд»).
- Озвучування.
Актори дублювали персонажів вже після того, як анімація була повністю готова.
Дахно підкреслював вирішальну роль режисури:
«Якщо режисер неталановитий, то хоч як гарно і вміло малює художник, фільм вийде нецікавий. Погану режисерську роботу не виправить навіть блискуча мультиплікація».
Внесок Володимира Дахна у розвиток класичної української мультиплікації
Створення самобутньої української анімації на студії «Київнаукфільм» відбувалося у складних умовах. Українські митці працювали в умовах бюджетного дефіциту та під тиском радянської цензури. Тоді як офіційний режим вимагав демонстрації «народності» (що дозволяло створювати екранізації казок чи пісень), теми національної історії часто намагалися блокувати ярликом «націоналізм».
Попри це, Володимиру Дахну та його команді вдалося створити проєкт, який став лідером у демонстрації національного характеру.
У пізні роки життя режисер з сумом оцінював стан кіноіндустрії:
«Української мультиплікації як індустрії не існує. Анімацію можуть підняти лише меценати. Але й меценатів теж немає».
Проте створені ним екранні образи пройшли випробування часом. Серіал про козаків та повнометражна «Енеїда» залишаються золотим фондом українського кінематографа. Творчість Володимира Дахна довела, що анімація може бути не лише розвагою, а й потужним носієм культурного коду.
