Запорізькі театрали старшого покоління знають Олександра Петровича як режисера, завдяки якому міське обдароване юнацтво отримало квитки на велику сцену. Саме Король «підняв» новий (на 1979 рік створення) міський ТЮГ (театр юного глядача) на пік розквіту і популярності. Більше на zaporizhski.info.
Роль актора в «житті» Запорізького ТЮГу
У міському театрі юних глядачів Короля полюбили відразу. Сам театр був заснований у 1979 році; тоді ж Олександр Петрович став очільником закладу і залишився на посаді до 1984 року. На той час чоловік вже мав звання заслуженого артиста УРСР. До роботи приступив із великим натхненням, тож не дивно, що вже того ж року актори театру почали дивувати містян сміливими сценічними рішеннями і цікавими виставами. Ще через п’ять років запорізький ТЮГ потрапив в число кращих українських молодіжних театрів, а юні запоріжці отримали змогу представити театр на VІІІ конгресі Міжнародної асоціації дитячих та юнацьких театрів у Москві.
Серед дитячих та юнацьких вистав, над якими працював Король у якості режисера – «Терем-Теремок», «Муха-Цокотуха», «Мауглі», «Королівський цирульник». Режисер не боявся торкатися гострих соціальних психологічних проблем, які виникали у взаємовідносинах підлітків з суспільством. Так з’явилися вистави «Засідання комісії у справах неповнолітніх», «Ніч після випуску», «Банка згущеного молока».
Вчив молодих акторів не цуратися труднощів
Життєвий і творчий шлях Олександра Петровича був наповненим різними подіями. І лише завдяки його оптимістичним поглядам і умінню перетворити сіру буденність на феєричну виставу спостерігачам «зі сторони» могло здатися, що Король будь-яку проблему може вирішити граючись. Сам Олександр Петрович докладав чимало зусиль, аби прожити життя достойно, а не як-небудь. Секретом успіху метр поділився з колегами та учнями на святкуванні свого 75-річного ювілею.
«Ніколи не цурайтеся у своїй діяльності труднощів та якихось негативних моментів, адже вони нас вчать і надають можливість ставати кращими людьми й кращими акторами. А головне – ніколи не будьте байдужими, залишайтеся доброзичливими, а не лише грайте у добро на сцені!», – таке побажання висловив метр слухачам зі сцени Запорізького національного університету.
Цитату Олександра Петровича знаходимо на сайті закладу.
Став режисером завдяки щасливому збігу обставин
З дитинства Олександр Король мріяв стати режисером. Але доля склалася так, що потрапив на акторське відділення Київського інституту театрального мистецтва. На перших курсах був звичайним студентом; навчання давалося не складно, оскільки знаходився у своїй стихії. Але душа лежала до режисури. Молодий актор згадував, як у старших класах виступав у якості режисера юнацьких постановок. Вирішив повернутися до улюбленої справи, а згодом перевівся на інше відділення і так став режисером. Олександр Петрович насолоджувався самим процесом підготовки до вистави: розбором ролей, сценічними експериментами, усіма відтінками «постановчої кухні».
«В мене вже не було ніяких сумнівів, що я актором бути не хочу, мені більше імпонує режисура», – ці слова митця свідчать про те, що під час навчання у Київському інституті його творчий пошук власного місця в театрі було завершено.
У 1979 році режисер переїхав до Запоріжжя, де відразу знайшов посаду в міському театрі юного глядача. За роки його головування репутація закладу стрімко зростала; запорізький ТЮГ став відомим далеко за межами області й навіть УРСР. У 1984 році Король переходить на посаду очільника Запорізького музично-драматичного театру, де перебуває до 1990 року. З 1990 продовжує працювати в театрі у якості художнього керівника, після чого спрямовує творчий потенціал в педагогічне русло. Завдяки старанням Олександра Петровича у Запорізькому університеті з’явилася кафедра акторської майстерності. Там актор і викладач працював до кінця життя – займався постановками студентських дипломних робіт, передавав досвід учням та молодшим колегам.
Професор кафедри акторської майстерності, заслужений артист УРСР виховав ціле покоління запорізьких акторів та сценаристів і пішов у небуття 14 вересня 2018 року.