У Запоріжжі народився найяскравіший представник метамодерну сучасності. Так, дуже смілива заява, проте вона підкріплена багатьма фактами. Нехай сама людина, яка стала втіленням змін у поп-культурі нашої країни і не усвідомлювала до кінця, що її вчинки, живі виступи та блоги стануть ключовими у механіці сучасного українського шоу-бізнесу, але через роки це усвідомлюємо ми. Для сучасного артиста шлях, який пройшов Юрій Каплан, не здається чимось особливим. Проте сучасники бродять уже протоптаними Юрою стежками на шляху до слави та популярності. Для десятих років 21 століття все, що робив уродженець Запоріжжя, здавалося стороннім і неправильним. Але що всі незадоволені сноби, виховані на продюсерських кліпах MTV, тепер скажуть? Чи є у них якась зрозуміла відповідь фан базі людини, яка завоювала свою величезну популярність фриканутістю, яку конвертував зі свого справжнього та непідробного таланту? Більше на zaporizhski.info.
Дитинство і юність
Але перш ніж почати вивчати феномен «Валентина Стрикало» в особі Юрія Каплана, слід поринути у його минуле. Народився та виріс Юра у Запоріжжі. Навчався у Запорізькому ліцеї №105, а після його закінчення вступив до Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана. Проте навчання на факультеті міжнародної економіки та менеджменту, який Юра закінчив у 2010 році, жодним чином не вплинуло на його майбутнє. За два роки до закінчення навчання Каплан розпочинає свою сміливу, «рок-н-рольну» діяльність в інтернеті.
Перші відеозвернення
У 2008 році весь російськомовний сегмент інтернету був заповнений зверненнями Валентина Стрикало із села Бурильцеве Житомирської області до зірок того часу. Першими під «роздачу» потрапили В’ячеслав Малежик та Тіматі.
Формат відеоролику був гранично простим: спочатку Юрій із села Бурильцеве в іронічному ключі звертався до «зірок», а потім рекламував себе ним за допомогою виконання пісень власного авторства, які були виконані в стилі тих, до кого було адресовано звернення. Спочатку здавалося, що таким чином хлопець просто хотів «хайпанути» на іменах суперзірок, однак згодом, коли з’ясувалося, що села Бурильцеве в Україні не існує, а всі вигадані Юрою історією – фарс та іронія, малий прошарок населення почав щось підозрювати. У 2008 році відбувається сольний концерт Каплана в Києві. У нашого героя набирається аудиторія, яка починає розуміти його мета-творчість.
Кринж на ТБ
Тоді слова “кринж” не існувало, а замість нього використовувалося звичне словосполучення “іспанський сором”. Але саме «добірною кринажтинкою» можна назвати ті ТЕЛЕпроекти, в які запрошували Юру тодішні Малахови та Цекали.
Початковий план Юри спрацював: його справді помітили. Але сприйняли балакучі голови жителя села Бурильцеве саме так, як і подобається вузькодумним рупорам методичок з адміністрацій президентів. Перша поява на великій сцені випала на Одеський театр опери та балету: там Юрій виступав на фестивалі «Великої Різниці». Якщо ви зараз це читаєте – то знайдіть запис цього виступу в інтернеті та подивіться на те, з якою зарозумілістю дивилися на виступаючого «журі» в особі вассермана, боярського, долиною та канделаки. Однак ця награна серйозність на обличчях розбивалася про образ Юри. Здавалося, що серед усіх присутніх у тій залі план та талант був тільки в однієї людини – у хлопця на сцені з гітарою, котрий зі сцени Одеського театру опери та балету співав пісню «Мама, я гей». Дуже смішно крізь час дивитися на те, як безталанні відрижки минулого із серйозним виразом на обличчі виставляють оцінки (!!!) та аналізують пісні, які їх же і висміюють.
Наступного разу на ОРТ Каплан з’явився у 2011 році – вже після того, як було створено гурт «Валентин Стрикало» (до цього Юра виступав суто сольно). В ефірі передачі Андрія Малахова були показані епізоди відеозвернень Валентина Стрикало до зірок, а потім і сам автор пісень з’явився в ефірі. Після виконання сатиричної пісні «Мама, я гей», високоінтелектуальні «експерти» у залі почали цікавитися походженням пісні, натякаючи на її автобіографічність (все у стилі рутв). Тут навіть урівноважений Юра (який продовжував підігравати ведучим передачі, називаючись Валентином Стрикало), не стримався і почав на пальцях пояснювати аудиторії, що ця пісня – просто іронія. Проте до експертів навряд чи це дійшло.
Валентин Стрикало
Рок-група, яка виростила покоління іронічних підлітків, була заснована в 2010 році. Названо її було на честь вже популярного на той час альтер-его Юрія Каплана. Завдяки своєрідному «трампліну» з популярності відеозвернень та медійних виходів, гурт почав працювати над своїм першим альбомом. До складу групи крім Каплана, входили Євген Мітін, Євген Селезньов та Євген Ільїн. Спочатку репертуар гурту на концертах складався суто з пісень, написаних з минулими колективами Каплана – гуртом «inShe» та гуртом «Водичка-Бульбашки» («Бульбашки» були створені у 2011 році і носили девіз: «робимо не більше 10 хвилин – виконуємо стільки ж»), а також каверів на інших популярних виконавців.
«Змирись і розслабся!»
Перший альбом став квінтесенцією всієї творчості Юри. У 2012 році світ побачив «Змирись і розслабся!» – перший студійник «Валентина Стрикало». На ньому було зібрані всі популярні сингли, які фанати чули на концертах, але не мали змоги послухати на носіях. Записували його довгий час у зв’язку з тим, що гурт неодноразово змінював звукозаписні студії, бажаючи досягти якомога кращого результату.
Якщо коротко охарактеризувати альбом – його можна назвати саркастичною реакцією на проблеми та вплив того часу. Більше половини треків – це ті самі матюки, які ви, або ваші діти співали в дитячих таборах. Але образ балагуру без гальм почав руйнуватися вже на цьому альбомі. Пісні «Наше літо», «Так гріє» та «Дешеві драми» були невластиві для образу, який Юра сформував навколо себе.
Тут, крізь маску мета-жартівника, почав пробиватися романтик та талановитий музикант. Бенгер (як прийнято зараз говорити) «Наше літо», у якого майже 30 мільйонів переглядів на YouTube знає, здається, абсолютно кожен. Незважаючи на все ще іронічний контекст кліпу, ця пісня стала поворотною для Юри. Дивлячись на реакцію своєї аудиторії, яка готова була приймати його таким, яким він є насправді, він знизив рівень сарказму на другому альбомі.
«Частина чогось більшого»
20 жовтня 2013 року на ITunes, “Яндекс Музиці” та “Trava.ru” вийшов другий студійний альбом “Валентина Стрикало”. Платівка, що складається з 14 треків, відкрила нам зовсім не того Юру, якого ми чули на «Змирись і розслабся!». Незважаючи на те, що альбом не розтратив у властивому для «Стрикало» гуморі та цинізмі, він все одно слухався по-іншому. Все те, що сподобалось фанатам у першому студійнику, перекочувало до «Частини чогось більшого», але тут все стало не таким райдужним. Жарти, здавалося, приховують справжні переживання автора, а музично альбом стрибає із «Сектора Газу» до «Radiohead» і назад.
«Цвинтар літаків» – шестихвилинна балада в стилі «Spanish Sahara» від Foals розкрила Юру як талановитого поета, який вміло грає не лише на гітарі, а й з римами. Загалом, слід зазначити, що літературно вся платівка виглядає чудово. Любовна лірика новими гранями висіклась на серцях фанаток, а панківські «Е*аш, Альбіна» та «Сега-гвинтовар» все ще дозволяли відірватися на концерті у слемі.
Саме на цій платівці Юра остаточно уникає свого раніше заявленого образу і перетворюється на голос покоління. Його пісні – це те, що справді непокоїло підлітків десятих. На відміну від пісень тих, хто судив його з крісел журі, роботи «Валентина Стрикало» були пронизані справжньою душею та переживаннями. За ним ніколи не стояли дядечки-продюсери, які за гроші могли пропустити черговий треш в ефір «русскьаго радио». За ним стояв стиль і талант. У світі, коли радіостанції та телеефіри контролюються тими, хто віджав їх у 90-ті, Юра обрав саме той шлях, який зараз став єдиним для незалежних музикантів сучасності – інтернет. Досить було здатися фриком на ОРТ, вихопити зі спантеличених і нічого не розуміючих снобів тих, хто розуміє, якою мовою ти говориш, а пізніше показувати фан-базі справжнього себе, випускаючи пісні, які стали гімнами цілого покоління.
Саме Юра став першопрохідником та борцем із кон’юнктурою вітчизняного шоу-бізнесу. Зірки на той час спочатку сміялися з нього, потім прислухалися, а потім – плакали від загублених позицій у чартах і радіоефірах. Ніколи не прагнучи популярності, уродженець Запоріжжя зробив те, що не вдавалося до нього нікому – зламав систему, сформовану не одним поколінням товстих продюсерів на лімузинах.
«Розвага»
Альбом, назва якого є оксюмороном для його вмісту. Якщо «Частина чогось більшого» ще хотіла здаватися сатиричною та гуморною, то «Розвага» – третій та останній студійник «Валентина Стрикало», став меланхолійною неопсиходелією. Всього 8 треків, які Каплан писав протягом трьох років, стали більш схожими на ранній «Pink Floyd», ніж на «Валентина Стрикало» зразка 2012 року. Оглядачі та фанати з 2016 року активно критикували «Розвагу» за кардинальну зміну стилю та відсутність гумору на платівці. Але через роки третій альбом слухається як твор самостійний і сильний.
Юрій Каплан, на відміну від своїх фанатів, дорослішав і продовжував розвиватися. Вибравшись із уже малих для нього штанів пісень про Рустема та «Я б’ю жінок і дітей», він почав займатися тим, чим і має займатися справжній творець – шукати себе та своє місце у світі. Сам автор в інтерв’ю неодноразово заявляв, що втомився співати старий матеріал, від якого він не отримував задоволення та енергії.
Вісім пісень із платівки, тривалістю у 37 хвилин так само мали сильний літературний кістяк, але музично гурт рушив уперед. Весь склад музикантів, які працювали разом із Юрою над двома попередніми альбомами, покинули гурт у 2015. Над «Розвагою» працював повністю новий склад: Костянтин Пижов, Станіслав Мурашко та Володимир Яковлєв. І це справді чутно на платівці. На ній є щось від інді, від альтернативи та постпанку. Такий різний на початку своєї кар’єри Каплан став меланхолійним і душевним – нібито творець, що перебуває в полоні іронії, зміг вирватися і остаточно стати самим собою.
Розпад групи
Після туру на підтримку третього альбому та великих концертів у Москві та Санкт-Петербурзі, у травні 2019 року Юрій Каплан повідомляє про розпуск гурту. Причина розпаду досі залишається таємницею за сімома печатками, проте виходячи з інтерв’ю та смислових конструкцій останнього альбому, можна зробити висновок про те, що Юра просто «вигорів». Впоратися з підступами слави не дано всім, хто стикався з нею. Залишатися на хвилі популярності продовжуючи робити нехитрий камеді-рок, або продовжувати робити те, що хоче душа та серце? З цим вибором стикалися багато, безумовно талановитих людей, але не кожен знаходив вихід із подібних ситуацій. Юра виявився одним із тих, хто не впорався з тиском аудиторії.
Після розпаду
У свій час після розпуску групи, Юра разом зі своїм братом Марком випускав свій бренд одягу, проте згодом закинув і цю витівку. Каплан, на відміну інших, підкошених славою зірок, не зник з радарів фанатів повністю. Колишній фронтмен «Валентина Стрикало» продовжує з’являтися на своїй сторінці в Instagram, періодично тішучи фанатів групи фотографіями.
Попри те, що «Валентин Стрикало» давали концерти на росії, політична позиція Каплана залишалася незмінною з 2014 року. У 2022 році, після повномасштабного вторгнення на територію України, Юрій активно підтримував ЗСУ і не боявся поширювати правду про військові злочини росії на свою російськомовну аудиторію.
Феномен покоління
Сучасний світ ласий на недовгу популярність. Вона приходить так само несподівано, як і йде. Уродженець Запоріжжя став одним із тих, хто не витримав напруження та вимог невгамовної аудиторії, заручником якої він і став. Не готові приймати свого кумира таким, як він є, фанати руйнують справжню сутність автора і творця.
Юрій Каплан прийшов у світ шоу-бізнесу фрикуватим персонажем, який не знайшов баланс між собою справжнім і образом, який запам’ятався фанатам. “Не він перший, і не він останній” – скажете ви. І ми з вами абсолютно погодилися б, але…
«Де ти намалюєш квіти навколо слідів від куль на стіні
Послухай, я хочу ділити з тобою кожну хвилину в житті
Про те, що я завжди чув твій голос
Ти не дізнаєшся ніколи…»
