Юлія Овсяннікова — народилася у Мелітополі, але підлітком покинула його заради столиці. У Києві дівчина розвивала свою кар’єру фотографині. А з початком повномасштабного вторгнення прийняла доленосне рішення — підписати контракт зі збройними силами України. Поточний матеріал присвячений професійні діяльності та життю військовослужбовиці зі зброєю та об’єктивом в руках: як починався шлях фотографки, адаптація у новому місті, чому вирішила вступити до лав ЗСУ — читайте далі на zaporizhski.info.
З чого починався її професійний шлях?
У сімнадцять років дівчина потрапила до Києва. Там вона з першого погляду закохалася у це місце та звуки. Якось Юлія їхала в тролейбусі, почула як хтось говорить українською. Мелітопольська панянка була здивована милозвучністю державної мови. У столиці України Овсяннікова жила разом з подругою, поки остання не вирішила переїхати в інше місто. Уродженка Мелітополя прийняла рішення активно вивчати мову, щоб знайти статусну роботу та кошти для оренди житла. В неї був лише один місяці за який встигла обійти усіх офіс-менеджерів та адміністраторів у Києві, але марно. Так щоденно відвідуючи нові та нові співбесіди у місті, відмова за відмовою, одного дня її беруть на роботу, хоч і на випробувальному терміні. Паралельно з цим працювала на зніманнях, як модель. Іноді їй навіть заплатили, але найціннішим у цьому випадку був досвід, який у майбутньому ще дасть про себе знати. Головне тоді для Юлії було залишатися у цій індустрії та розвиватися. Пізніше змогла купити власний фотоапарат, косметику, багато читала і на непоганому рівні це опанувала. І в якийсь день побачила вакансію фотографа у державному агентстві новин. В Укрінформі дівчині дали випробувальний термін з яким вона доволі непогано справилась. Овсяннікова стала працювати професійно фотожурналістикою, висвітлюючи, як українські події, так і те, що відбувається у світі. Зокрема, в інтерв’ю національним засобам масової інформації вона відзначила, що пишається своїми доробками, які зробила під час експедиції в Африці.
Як дівчина опинилась у лавах ЗСУ
Ще з початком російської агресії на українському Донбасі Юлія запитувала себе, чим може бути корисною у цій війні: чи зможе воювати. Але через свій норовливий “мелітопольський характер” – не розуміла, як вона буде жити за розкладом та статутом. Однак вибухи вранці 24 лютого, які розбудили її з чоловіком — все змінили. Жінка та чоловік побігли у місцевий територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Чоловік мобілізувався до лав територіальної оборони, але Юлії відмовили. Тоді дівчина займалась волонтерством, поки не знайшла можливості бути на війні, як військова фотокореспондентка, через що потрапила у Бучу. Там в ті дні перебував батальйон територіальної оборони. Саме у цьому населеному пункті дівчину навчили стріляти зі зброї, після чого підписала контракт. Спочатку Овсяннікову хотіли відправити в штаб, але вона відмовилась, бо там було нецікаво — мелітопольська жінка прагнула воювати.
На війні дівчину спочатку сприйняли, м’яко кажучи, з недооцінкою. Але з часом вона показала їм, що стать не має значення. Юлія виконувала всі команди командирів на рівні з усіма без виправдань і жалоб: бігала, вивчала бойові навички, стрільба тощо. Паралельно також продовжувала знімати, коли її просили колеги або просто для своїх соціальних мереж. “Обліна” (такий позивний обрала, на честь персонажа з мультфільму “Справжні монстри”) знімала в різних умовах, моментами це було небезпечно, але вона хотіла аби якомога більше людей дізналися правду: якою є реальна війна. Також у 2022 році в інтерв’ю українських ЗМІ, відзначила, що попри тривогу останні місяці були неймовірними в її житті. Через те, що українка жила з відчуттям причетності до чогось великого.
