Грицько Кернеренко – видатний літератор, який стояв біля початків українсько-єврейської літературної традиції. Його творчість стала важливим мостом між двома багатими культурами, відображаючи їх взаємозбагачення та гармонійне поєднання. Більше на zaporizhski.info.
Історія життя поета
Грицько Кернеренко (справжнє ім’я якого Гірш бен Борух, також відомий як Григорій Борисович Кернер – український письменник, поет і перекладач єврейського походження. Він по праву вважається засновником українсько-єврейської літературної традиції, яка стала важливим етапом культурного діалогу між українським і єврейським народами. Поет народився 12 червня 1863 року в слободі Гуляйполе в заможній родині заводчика. Після закінчення гімназії у Сімферополі він продовжив освіту, вивчаючи агротехніку в Мюнхенському політехнікумі. Повернувшись на батьківщину, займався управлінням власним маєтком у Гуляйполі. Грицько Кернеренко був відомий як самотній єврейський українофіл. Через це він був чужим серед багатих євреїв, і серед русифікованих українських інтелігентів.
Дружина Гірша Кернера, Ревека, активно займалася благодійною діяльністю. Вона стала засновницею та покровителькою жіночої єврейської школи в Гуляйполі, сприяючи освіті та розвитку місцевої громади. Під час Першої світової війни Ревека підтримувала місцевий лазарет і надавала допомогу єврейським родинам, які втратили годувальників на фронті, демонструючи відданість справі доброчинності та співчуття до ближніх.
У 1920 році, рятуючись від переслідувань, Кернеренко разом із дружиною Ревекою Михайлівною та трьома синами виїхав до Франції через Крим і Туреччину. Від 1926 року сім’я проживала в Кламарі, а пізніше оселилася в Парижі. Трагічним періодом у житті митця стала окупація Франції нацистами. Його сини були заарештовані, утримувалися в концентраційних таборах “Руальє” та “Дрансі”, а згодом депортовані до “Аушвіца”, де загинули.
Грицько Кернеренко помер 6 листопада 1941 року в Парижі. Його прах був похований у колумбарії кладовища “Пер-Лашез”. На жаль, із 1952 року місця його поховання більше не існує.
Любов до театру і творчість митця
У рідному Гуляйполі Гірш Кернер був залучений до діяльності аматорського театру, який функціонував при заводі сільськогосподарських знарядь торгового дому “Борис Кернер та сини”. Цей театр став важливим осередком культурного життя міста, а в його постановках у молоді роки брав участь і Нестор Махно.
Маючи блискучу освіту, здобуту за кордоном, Гірш Кернер активно займався літературною творчістю, пишучи вірші, оповідання та п’єси українською мовою, навіть у часи, коли це було неприйнятно. Він також зробив значний внесок у переклад, адаптуючи українською твори Шолом-Алейхема, Фруга, Надсона, Гейне та Пушкіна. Кернер видав п’ять книг, зокрема чотири збірки поезії, а його вірші регулярно публікувалися в різних антологіях і літературних виданнях. Твори Кернеренка друкувалися в альманасі “Складка”, антологіях “Акорди”, “Розвага” та часописі “Літературно-науковий вісник”.
У своїй творчості Грицько Кернеренко висловлював щире почуття любові до України, нерідко сповнене суму та жалю. Він бачив у ній землю обітовану, і з глибокою повагою ставився до Тараса Шевченка, якого сприймав як духовного провідника і месію українського народу.
Гірш Кернер залишив свій слід не лише в літературі, але й в історії анархістського руху. Саме у нього Нестор Махно експропріював кошти, які згодом були використані для друку перших інформаційних листів махновців. Попри цей інцидент, між Кернером і Махном збереглися добрі стосунки навіть після того, як обидва опинилися в еміграції.